Лукашенко почав підготовку до війни або навіщо Білорусії ще одна армія.

Опублікував Psihh | Новини | понеділок 7 Листопад 2011 16:09 |34 переглядів
Останні ініціативи Олександра Лукашенка щодо створення військ територіальної оборони свідчать про те, що президент Білорусії серйозно розглядає сценарій дестабілізації в країні аж до військового вторгнення на територію республіки.
Як відомо, Лукашенко заявив, що «ми створюємо сьогодні, якщо хочете, нову армію, і цією 120-тисячною армією командувати будете ви», вручаючи губернаторам областей і мерові Мінська генеральські погони.
«Хочу попередити, що ви сьогодні фактично стаєте генерал-губернаторами, як це колись було. Але підкреслюю: це не заради показухи або просто престижу. Цілком змінюється кадрова політика щодо людей, які командують органами територіальної оборони», – зазначив президент Білорусії. «Ви будете проводити навчання територіальної оборони, ви повинні разом з Генеральним штабом доопрацювати нормативно-правову базу», – сказав А. Лукашенко.
За його словами, «за кожним учасником формувань територіальної оборони (військовослужбовцями запасу) повинен бути закріплений автомат, пістолет, гранатомет». «Без жартів. Ці заходи дуже серйозні», – заявив президент. «Не тому, що ситуація навколо сьогодні складна, а вона дійсно складна. Ми – першопрохідці. Ми створюємо сьогодні нову армію», – підкреслив глава держави.
Лукашенко, по суті, створює структуру ополчення на випадок війни. З цього випливає кілька наслідків.
По-перше, це означає, що Лукашенко досить серйозно оцінює перспективу дестабілізації ситуації в країні, що потребує загальнонаціональної мобілізації. Очевидно, не останню роль в цьому зіграли події в Лівії і смерть Каддафі.
Формування ополчення є додатковою гарантією, що у разі розгрому армії та її зради з боку її керівництва у Лукашенка залишаться структури, спираючись на які можна буде захищатися.
По-друге, ця ситуація показала на кого має намір спиратися Лукашенко – на сьогоднішню бюрократію, яка отримала військові звання в особі губернаторів і вищих чинів виконавчої влади. Очевидно, що Олександр Григорович вже зараз починає прокачувати еліти підготовкою до можливої ​​дестабілізації ситуації в країні за участю внутрішніх і зовнішніх сил. По суті, бюрократія, яка сьогодні зав’язана на Лукашенкові сьогодні отримує додаткові інструменти захисту своїх інтересів.
По-третє, створення військ територіальної оборони свідчить, що Лукашенко розуміє наслідки великої приватизації, яка починається в країні. Вона неминуче призведе до появи олігархів, які будуть створювати свої політичні структури, а також структури безпеки з опорою на кримінальні елементи. Враховуючи, що в умовах кризи міліція стає менш керованою і корупційною, Лукашенко за допомогою нової структури намагається розширити кількість осіб, які мають доступ до інструменту насильства, щоб нівелювати ризики, які будуть з’являтися.
Варто зазначити, що ініціативи Лукашенко повністю вписуються в сценарії, які ми розписали в тексті «Білорусь. Сьогодення та три сценарії майбутнього: деградація, мутація, трансформація-2».
Наведемо уривок тієї розмови:
«Роман Химич: Так, але я хотів би договорити другий і третій сценарій. Як могли б виглядати інститути або механізми, які могли б допомогти Лукашенко зберегти вплив, владу, суб’єктність. Я повернуся до своєї тези: щоб залишитися в Білорусі визначним гравцем, Лукашенко необхідно знайти або створити структури, на які він міг би спертися. Йому потрібно знайти когось, хто міг би захистити його і фізично. Тобто мова йде про те, які структури в суспільстві могли б здійснювати в тому числі організоване та ефективне насильство в тому напрямку, який він задає. Якщо потрібно, а це неминуче, то і збройне насильство. Навряд чи це можуть бути КДБ та інші органи держави, оскільки після його відсторонення або добровільного відходу саме їх і будуть намагатися взяти під контроль в першу чергу. Що це може бути?
Я не знайомий з білоруськими військовими. Навряд чи вони є впливовою корпорацію як чилійські чи турецькі. Були б вони такими, Лукашенко міг би спробувати спертися на них.
Юрій Романенко: У Білорусі дуже сильна і залишилися до цих пір розгорнута інфраструктура для партизанської, точніше, диверсійно-терористичної діяльності. Спецназ і т.п.
Роман Химич: До речі, так. І на базі ось цієї інфраструктури, на базі, повторюся, мужиків у віці швидше 35-40 років і старше, військових і емвеесних пенсіонерів, загалом, людей з досвідом служби в силових органах, створивши якийсь аналог, перезапустивши проекти ДНД, народного контролю, ополчення і т.п. Треба мати на увазі: його будуть постійно перевіряти на міцність, щоб або закрити, або закопати. Тому це мають бути досить численні і дієздатні структури.
Юрій Романенко: Важливо те, що якщо у Лукашенка буде легітимність, все це буде працювати на нього. Це як у Каддафі, який не побоявся роздати зброю і не програв. Принаймі, до цього часу не програв (розмова відбулася в кінці серпня – ред.), А протримався вже аномально довго.
Михайло Красновський: Їм зараз треба створювати подібні інститути на базі вже давно існуючих громадських організацій. Всі ці комсомоли, піонери, ветеранські організації, що завгодно. Щоб вони могли протистояти. У нас в Україні вже пізно це робити. Хто у нас може протистояти олігархам?
Роман Химич: А якщо врахувати, що Білорусь хочуть розпиляти олігархи, необхідно створювати проти них контрструктуру. Лукашенко необхідно створити таку структуру. І керувати нею, хоча б концептуально.
Роман Химич: Гасло може бути цілком очевидне: протистояння криміналітету і розгулу злочинності. Зараз їм це просто незрозуміло, безумовно. Білоруси слухають тебе, кліпаючи оченятами і не можуть повірити, що це може статися і дуже швидко. І тут тільки у Лукашенка є ресурси, щоб показати, як це буває»
Дії Лукашенко показують, що керівництво Білорусі більш усвідомлено входить в глобальну кризу, яка в середньостроковій і довгостроковій перспективі загрожує дестабілізацією регіону Східної Європи, ніж це робить керівництво України, яке зайняте розпилом бюджетних потоків. Звичайно ж, створення такої структури не гарантує безпеки режиму Лукашенка, але сам по собі факт усвідомлення загроз і спроба превентивно з ними працювати заслуговує увагу.

Лукашенко почав підготовку до війни або навіщо Білорусії ще одна армія.
Останні ініціативи Олександра Лукашенка щодо створення військ територіальної оборони свідчать про те, що президент Білорусії серйозно розглядає сценарій дестабілізації в країні аж до військового вторгнення на територію республіки.
Як відомо, Лукашенко заявив, що «ми створюємо сьогодні, якщо хочете, нову армію, і цією 120-тисячною армією командувати будете ви», вручаючи губернаторам областей і мерові Мінська генеральські погони.
«Хочу попередити, що ви сьогодні фактично стаєте генерал-губернаторами, як це колись було. Але підкреслюю: це не заради показухи або просто престижу. Цілком змінюється кадрова політика щодо людей, які командують органами територіальної оборони», – зазначив президент Білорусії. «Ви будете проводити навчання територіальної оборони, ви повинні разом з Генеральним штабом доопрацювати нормативно-правову базу», – сказав А. Лукашенко.
За його словами, «за кожним учасником формувань територіальної оборони (військовослужбовцями запасу) повинен бути закріплений автомат, пістолет, гранатомет». «Без жартів. Ці заходи дуже серйозні», – заявив президент. «Не тому, що ситуація навколо сьогодні складна, а вона дійсно складна. Ми – першопрохідці. Ми створюємо сьогодні нову армію», – підкреслив глава держави.
Лукашенко, по суті, створює структуру ополчення на випадок війни. З цього випливає кілька наслідків.
По-перше, це означає, що Лукашенко досить серйозно оцінює перспективу дестабілізації ситуації в країні, що потребує загальнонаціональної мобілізації. Очевидно, не останню роль в цьому зіграли події в Лівії і смерть Каддафі.
Формування ополчення є додатковою гарантією, що у разі розгрому армії та її зради з боку її керівництва у Лукашенка залишаться структури, спираючись на які можна буде захищатися.
По-друге, ця ситуація показала на кого має намір спиратися Лукашенко – на сьогоднішню бюрократію, яка отримала військові звання в особі губернаторів і вищих чинів виконавчої влади. Очевидно, що Олександр Григорович вже зараз починає прокачувати еліти підготовкою до можливої ​​дестабілізації ситуації в країні за участю внутрішніх і зовнішніх сил. По суті, бюрократія, яка сьогодні зав’язана на Лукашенкові сьогодні отримує додаткові інструменти захисту своїх інтересів.
По-третє, створення військ територіальної оборони свідчить, що Лукашенко розуміє наслідки великої приватизації, яка починається в країні. Вона неминуче призведе до появи олігархів, які будуть створювати свої політичні структури, а також структури безпеки з опорою на кримінальні елементи. Враховуючи, що в умовах кризи міліція стає менш керованою і корупційною, Лукашенко за допомогою нової структури намагається розширити кількість осіб, які мають доступ до інструменту насильства, щоб нівелювати ризики, які будуть з’являтися.
Варто зазначити, що ініціативи Лукашенко повністю вписуються в сценарії, які ми розписали в тексті «Білорусь. Сьогодення та три сценарії майбутнього: деградація, мутація, трансформація-2».
Наведемо уривок тієї розмови:
«Роман Химич: Так, але я хотів би договорити другий і третій сценарій. Як могли б виглядати інститути або механізми, які могли б допомогти Лукашенко зберегти вплив, владу, суб’єктність. Я повернуся до своєї тези: щоб залишитися в Білорусі визначним гравцем, Лукашенко необхідно знайти або створити структури, на які він міг би спертися. Йому потрібно знайти когось, хто міг би захистити його і фізично. Тобто мова йде про те, які структури в суспільстві могли б здійснювати в тому числі організоване та ефективне насильство в тому напрямку, який він задає. Якщо потрібно, а це неминуче, то і збройне насильство. Навряд чи це можуть бути КДБ та інші органи держави, оскільки після його відсторонення або добровільного відходу саме їх і будуть намагатися взяти під контроль в першу чергу. Що це може бути?Я не знайомий з білоруськими військовими. Навряд чи вони є впливовою корпорацію як чилійські чи турецькі. Були б вони такими, Лукашенко міг би спробувати спертися на них.
Юрій Романенко: У Білорусі дуже сильна і залишилися до цих пір розгорнута інфраструктура для партизанської, точніше, диверсійно-терористичної діяльності. Спецназ і т.п.
Роман Химич: До речі, так. І на базі ось цієї інфраструктури, на базі, повторюся, мужиків у віці швидше 35-40 років і старше, військових і емвеесних пенсіонерів, загалом, людей з досвідом служби в силових органах, створивши якийсь аналог, перезапустивши проекти ДНД, народного контролю, ополчення і т.п. Треба мати на увазі: його будуть постійно перевіряти на міцність, щоб або закрити, або закопати. Тому це мають бути досить численні і дієздатні структури.
Юрій Романенко: Важливо те, що якщо у Лукашенка буде легітимність, все це буде працювати на нього. Це як у Каддафі, який не побоявся роздати зброю і не програв. Принаймі, до цього часу не програв (розмова відбулася в кінці серпня – ред.), А протримався вже аномально довго.
Михайло Красновський: Їм зараз треба створювати подібні інститути на базі вже давно існуючих громадських організацій. Всі ці комсомоли, піонери, ветеранські організації, що завгодно. Щоб вони могли протистояти. У нас в Україні вже пізно це робити. Хто у нас може протистояти олігархам?
Роман Химич: А якщо врахувати, що Білорусь хочуть розпиляти олігархи, необхідно створювати проти них контрструктуру. Лукашенко необхідно створити таку структуру. І керувати нею, хоча б концептуально.
Роман Химич: Гасло може бути цілком очевидне: протистояння криміналітету і розгулу злочинності. Зараз їм це просто незрозуміло, безумовно. Білоруси слухають тебе, кліпаючи оченятами і не можуть повірити, що це може статися і дуже швидко. І тут тільки у Лукашенка є ресурси, щоб показати, як це буває»
Дії Лукашенко показують, що керівництво Білорусі більш усвідомлено входить в глобальну кризу, яка в середньостроковій і довгостроковій перспективі загрожує дестабілізацією регіону Східної Європи, ніж це робить керівництво України, яке зайняте розпилом бюджетних потоків. Звичайно ж, створення такої структури не гарантує безпеки режиму Лукашенка, але сам по собі факт усвідомлення загроз і спроба превентивно з ними працювати заслуговує увагу.

http://hvylya.org/

МВФ вимагає підвищити ціну на газ для українців на 30%, а на опалення й гарячу воду – на 42%

Опублікував Psihh | Новини, Україна | понеділок 7 Листопад 2011 12:37 |15 переглядів

Міжнародний валютний фонд і Кабінет міністрів не змогли домовитися про ціну газу для населення й плани на її підвищення.

Як сказало газеті “Комерсант-Україна” джерело, ознайомлене з ходом переговорів, МВФ наполягав на одномоментному підвищенні тарифів на газ для населення на 30% і для теплокомуненерго – на 60%.
“Валютний фонд міг би погодитися на плавне підвищення тарифів. Однак у Кабінеті міністрів розраховують на успішний підсумок газових переговорів із Росією, тому на даний момент корекція тарифів небажана”, – сказав співрозмовник.
Враховуючи, що природний газ становить близько 70% у структурі тарифу на тепло, його подорожчання на 60% для ТКЕ підвищить тариф на централізоване опалення в середньому на 42%. У цілому ж зростання вартості газу, тепла й гарячої води може додати до споживчої інфляції до 2,1 процентного пункту.
Щоправда, питання корекції тарифів ЖКГ виявилося не єдиною проблемою в ході переговорів. У МВФ наполягають на внесенні коректив у бюджет 2012 року, пропонуючи розраховувати його, ґрунтуючись на зростанні ВВП в 4%, а не на раніше закладених 5%.
“Обсяг номінального ВВП в 2011 році, навіть у випадку 4%-го зростання економіки, буде вище очікуваного й досягне запланованого нами рівня. Тому корекція не потрібна”, – заявило джерело газети.
Однак цей аргумент не переконав МВФ. У підсумку було запропоновано перерахувати доходи держбюджету на основі більш реалістичного прогнозу росту ВВП, у результаті чого його дохідна частина має бути знижена на 3 млрд грн.
Крім того, в якості альтернативи розглядається можливість прийняття ряду заходів щодо збільшення доходів держбюджету, додав співрозмовник. Джерело зазначило, що МВФ запропонував збільшити резервний фонд держбюджету з 3 млрд грн до 5 млрд грн, а такожрозширити прогресивну шкалу оподатковування фізичних осіб.
До 2011 року в Україні стягувалося 15% від доходів громадян. З 1 січня введена ставка 17% для випадків, коли щомісячний дохід громадянина перевищує десятикратний розмір мінімальної зарплати на початок року (941 грн) – тобто понад 9410 грн.
“Валютний фонд вимагає підвищити ставку прибуткового податку на 2% для забезпечених громадян, чиї місячні доходи в 15 раз перевищують прожитковий мінімум”, – сказало джерело. Враховуючи, що 1 грудня прожитковий мінімум збільшиться до 1004 грн,підвищена ставка податку може торкнутися середнього класу, який легально отримує понад 15,06 тис. грн.
Тим часом, джерело видання не вважає бюджетне питання ключовим: “Виходячи з того, що, крім тарифів на газ, суттєвих суперечностей у нас немає, зберігається можливість того, що найближчий транш МВФ зробить в Україну навіть у 2011 році”.
Як відомо, у п’ятницю завершився візит місії МВФ, за підсумками якого в переговорах оголошена пауза “для доопрацювання технічних питань”
http://www.expres.ua

Блок автономних націоналістів на “Русском Марше” в Москві

Опублікував kvito4ka | Новини | понеділок 7 Листопад 2011 00:34 |295 переглядів

4-го листопада, в столиці, незалежні активісти націонал-революційних сил створили свій блок для участі в Російському Марші. (Докладніше…)

Бунт в Україні провокує міліція

Опублікував markovicans | Новини, Україна | неділя 6 Листопад 2011 20:36 |94 переглядів

ЦГЗ ГУ МВС України у Києві повідомляє, що київська міліція оперативно порушила кримінальну справу за фактом «хуліганських дій» і побиття співробітників міліції учасниками акції протесту, яка пройшла в четвер біля будівлі Верховної Ради України.

Зокрема, згідно офіційної позиції міліції, крім тих, хто безпосередньо здійснював протиправні дії, відповідальність понесуть і ті особи, які подавали заявки на проведення акцій в Київську міськадміністрацію, оскільки саме вони відповідали за організацію мітингу та порядок під час його проведення. У міліції зазначили, що заявки подавали, зокрема, керівники “Союзу Чорнобиль України”, Союзу підприємців, а також лідер Української європейської партії, народний депутат Микола Катеринчук.

Як пам’ятаємо, весь сир-бор розгорівся через те, що під час вчорашніх акцій протестів проти скасування соціальних пільг, постраждав один з правоохоронців (йому завдали удар кастетом в щелепу під час прориву учасників акції через залізний паркан біля Ради), і ще одному подряпали обличчя.

Дії міліції в даному випадку, звичайно ж, спрямовані на «захист мундира», а гучне розголошення факту порушення кримінальної справи – на залякування бажаючих іншим разом застосувати силу проти міліціонерів. Саме тому справу порушили настільки швидко, при цьому намагаючись покласти відповідальність на всіх підряд.

Але українське міліцейське начальство, на жаль, ніколи особливим розумом не відрізнялося, як не відрізняється і зараз. Хід нинішніх подій – яскраве тому підтвердження.

Адже разом з фактом того, що вчора постраждали правоохоронці, не менш широко відомий і той факт, що сама міліція здійснила протизаконні дії не тільки проти тих, хто опинився «по той бік барикад», а й проти, так би мовити, нейтральної сторони – журналістів , права яких особливо захищаються законом. Перешкоджання їх професійній діяльності в нашій країні, як загальновідомо, – кримінальний злочин.

Ну і як не вважати таким не просто спроби перешкодити журналістам у висвітленні подій, а нахабне їх побиття правоохоронцями? Так, журналіст газети «Комерсант-Україна» Валерій Кучерук подав до Генеральної прокуратури України заяву про перешкоджання його законній професійній діяльності під час акцій протесту 3 листопада під стінами Верховної Ради. Як повідомляє «Телекритика», в заяві, поданій на ім’я генерального прокурора України Віктора Пшонки, журналіст просить порушити кримінальну справу щодо глави Міністерства внутрішніх справ Анатолія Могильова за ст. 45 закону України “Про інформацію” та відповідною статтею Кримінального кодексу Україні. “Незважаючи на пред’явлення журналістських посвідчень, працівники міліції застосували проти журналістів силу, зокрема, ногами працівників МВС був побитий фотограф Максим Трєбухов, а мене грубо притиснули до огорожі Ради”, – йдеться в заяві Кучерука.

Як повідомили ЗМІ, журналіст передав заяву в приймальню громадян ГПУ в присутності керівника прес-служби ГПУ Юрія Бойченка і пройов реєстрацію. За словами Кучерука, Юрій Бойченко запевнив його, що заява направлять до прокуратури міста Києва за територіальною ознакою події. Відповідь заявнику буде надано у встановлений законом строк протягом 30 днів.

А тепер погодимося, що якби українська влада, в т.ч. правоохоронці (ті, хто начебто має до поняття законності пряме відношення) хотіли б хоча б зобразити гру в правову державу, то ці дві кримінальні справи повинні були порушувати разом. І повідомляти про них ЗМІ – теж одночасно.

Тоді ситуація була б гранично ясною: ось вчинили злочин проти міліції, і отримаєте кримінальну справу. А от у тих же подіях сама міліція здійснила кримінальний злочин, і ось друга справа. Тоді б можна було при певному зусиллі повірити в невибірковість української законності і чекати рішень суду. Щоб остаточно з’ясувати – чи справді українська правова система карає всіх злочинців, а не ділить їх на своїх і чужих?

Звичайно, ніхто не повірить, що український суд може об’єктивно судити учасника антиурядового мітингу і міліціонера. Але це було б потім. Зараз все виглядало б по справедливості, і це головне. Народ відчув першу кров, і заспокоїти його є першим завданням для розумної влади і розумних правоохоронців. У сенсі, якщо б в Україні вони були б розумними.

Плюс структура обох справ схожа. У першому випадку в МВС стверджують, що винні не тільки самі нападники, а й організатори акції протесту – за прізвищами. Це, як ми зазначали вище, керівники “Союзу Чорнобиль України”, Союзу підприємців, а також лідер Української європейської партії, народний депутат Микола Катеринчук. Звичайно, сумнівно, що нардеп Катеринчук та керівники громадських організацій могли віддавати накази або припиняти дії натовпу. Це – не підрозділ з жорсткою структурою і дисципліною, в натовпі начальників немає. Але менше з тим, погодимося з міліцією і визнаємо їх винними.

Але і в другому випадкові відповідальність несуть не тільки свавільники-міліціонери, але і їх головний начальник – міністр внутрішніх справ в особі пана Могильова. А також, за всіма службовим правилам, безпосередні начальники беззаконня – командир підрозділу і всі посадові особи за службовими сходами, включаючи командувача Внутрішніми військами МВС (наскільки відомо, це його орли били журналістів). Тут питань щодо їх відповідальності не може бути ніяких – завжди і скрізь в силових структурах начальники несли і несуть відповідальність за своїх підлеглих.

А тепер до питання про правосуддя згадаємо і маленький факт. У 2011 році безпосередньо у відділеннях міліції померло 32 людини. При цьому відповідальності за приниження, побої і тортури не поніс жоден з міліціонерів.

Ми нещодавно констатували, що на сьогодні тортури в українській міліції фактично «легалізовано». За підрахунками Харківського інституту соціальних досліджень, в 2010 році тортурам та іншим видам жорстокого поводження від рук правоохоронців в Україні зазнали до 790 тисяч (варто тільки вдуматися в цю жахливу цифру!) Осіб.

Про такі факти знає кожен українець. Не тільки знає, але щодня стикається з ними на вулицях рідних міст, селищ і сіл. Для українського громадянина людина в міліцейській формі асоціюється насамперед із беззаконням, насильством, жорстокістю, несправедливістю і захланністю на тлі вельми сумнівного інтелекту. І коли ці пани раптом оперативно починають шукати винних у тому, що хтось образив правоохоронця, і готові гребти всіх підряд, але при цьому не згадують про власні злочини, – це не викликає нічого, крім ненависті.

А тому якщо хтось і провокує українців на бунт, то в першу чергу – міліція цими своїми діями, а вже ніяк не слабаки, що іменують себе опозицією, і відстоюють інтереси окремих своїх лідерів.

Джерело – nk.org.ua

Азаров впевнений, що ховатися від народу – це правильно

Опублікував Psihh | Новини, Україна | неділя 6 Листопад 2011 20:02 |57 переглядів
Виступаючи на урочистостях з нагоди 60-річчя українського телебачення в суботу в Києві, прем’єр-міністр України Микола Азаров заявив, що від того, що хтось ламає “паркани” перед Верховною Радою, грошей в бюджеті не збільшується.
“У нас колосальні можливості, тільки потрібно повірити в ці можливості, а від того, що хтось ламає “паркани” перед Радою, грошей в бюджеті не збільшується, а їх стає більше тільки від того, коли цеглинка за цеглинкою ми будуємо нашу країну, наш спільний дім, нашу державу”, – сказав Азаров.
Очевидно, Азаров не зовсім розуміє, що будувати «спільний дім», – це одне. А зводити вищезгадані паркани, захищаючи владу від ненависного нею народу – це щось інше. Зі слів прем’єра прямо випливає, що він вважає огорожу влади від народу справжньою побудовою «їхньої» держави. Хоча, до речі, від зведення цих самих парканів (за гроші платників податків) грошей в бюджеті теж аж ніяк не збільшується.
«Хвиля» раніше вказувала, що спроби сховатися від народу за ґратами, як це зробили народні депутати, як роблять високі чиновники аж до президента, організовуючи табуни охоронців і численні кортежі, – це свідчення шаленого страху влади перед народом.
У страху перед власним народом українська влада абсолютно не соромиться демонструвати своє боягузтво. Але в даному випадку навряд чи простого українця повинен тішити той божевільний страх, з яким сприймають його можновладці.
По-перше, тому що незрозуміло, яким чином президент-прем’єр-міністри-депутати можуть турбуватися про права і благополуччя громадян, яких дико бояться і ненавидять.
По-друге, оскільки свої жалюгідні життя і дорогоцінне здоров’я ці панове рятують за рахунок цих самих громадян – скільки коштує платникам податків, наприклад, щоденний виїзд президентського або чийогось ще кортежу з натовпами охоронців із заміського раю (знову-таки, обнесеного високим парканом) до місця роботи і назад? І хто сплатив блискавичне зведення огорожі навколо ВР? Начебто, коштує це за мірками господарів життя копійки, але, вибачте, в результаті з цих «копійок» виростають багато мільйонів і мільярди, які платить простий українець. У парламентах європейських благополучних країн прискіпливо рахують, кому з депутатів і скільки виділили на проїзд за місяць у громадському транспорті, а в «багатій» Україні хто ж рахує гроші, які йдуть на утримання влади?
І, по-третє, тому що в країні, де народні обранці ховаються від своїх виборців за ґратами і бетоном – чи то неприступна фортеця Межигір’я або обнесений височенною огорожею парламент – народ за визначенням не може бути господарем.
http://hvylya.org/news/exclusive/14432-azarov-uveren-chto-prjatatsja-ot-naroda-eto-pravilno.html

Експерт: Україна підхопила хвилю соціальних протестів у світі

Опублікував Psihh | Новини, Україна, Україна | неділя 6 Листопад 2011 15:50 |38 переглядів

Активізації соціальних протестів в Україні є прямим наслідком хвилі масових страйків у країнах Європи та Північної Африки. Таку думку у коментарі Тижню висловив політолог Тарас Березовець.

За його словами, це свідчить про те, що Україна остаточно стала частиною глобалізованого світу.

«Невдовзі ми побачимо нові прояви невдоволення, громадські протести, що свідчить про те, що Україна остаточно стала частиною глобалізованого світу. Це, до речі, підтверджує індекс глобалізації, згідно з яким Україна опинилася у п’ятому десятку, на 30 позицій вище, ніж Росія. Відповідно те, що відбувається в країнах Заходу, Північній Африці, неминуче матиме прямі наслідки в Україні», – стверджує Березовець.

За його словами, на перший погляд соціальні протести у світі і в Україні не пов’язані, втім, «складають єдиний пазл».

«Характеризує їх також і аполітичність – вимоги виключно економічного характеру. Крім цього, у соціальних протестах в Україні наразі немає виражених лідерів – це мультилідерські структури. Водночас вони не прагнуть діалогу як такого ні з владою, ні з опозицією, а вимагають виконання їхніх вимог», – зазначає політолог.

Як додає Березовець, в країні завжди є до 2% людей, які завжди готові брати учать у таких акціях протесту.

«Інша річ, коли кількість учасників протесту перетинає 2%, тоді це набуває масового характеру. Поки що в Україні це не помітно», – пояснює він.

На думку політолога Сергія Тарана, соціальні акції протесту в Україні зумовлені збільшенням розриву між багатими і бідними.

«Підстави для соціальних виступів є в Україні тому, що за останні два роки дуже серйозно посилився розрив між багатими і бідними. За цей період влада зробила чимало, щоб середній клас або почав закривати свій бізнес, або тікати з країни. І відсутність того, хто заповнив би розрив між багатими і бідними створює жорстку передумову для дуже різких соціальних виступів», – зазначає Таран.

Політолог також дотримується тієї думки, що протеси в Україні не провокують політичні умови.

На думку експертів, достукатися до влади протестувальники можуть лише системною організацією акцій протесту. Втім, ніяк не їх жорсткістю.

«Переконаний, що у владі є люди, які усвідомлюють необхідність ведення діалогу. Більше того, часу для відтягування його насправді немає. Якщо вона не буде шукати форми комунікації, тоді вулиця знайде свої форми впливу. А це може призвести до насильства», – зазначив Березовець.

Нагадаємо, сьогодні під стінами Верховної Ради протестуючі чорнобильці прорвалися до входу будівлі, зламавши паркан. Співробітники Управління державної охорони заблокували входи в будинок парламенту. Між протестувальниками і правоохоронцями виникла сутичка.

Пізніше бійцям спепідрозділу МВС «Беркут» вдалося відтіснити чорнобильців на декілька метрів від входів до Верховної Ради.

Представники чорнобильських організацій пообіцяли завтра провести аналогічну акцію біля Кабінету міністрів, де відбудеться розширене засідання уряду за участю президента Віктора Януковича.

Як відомо, 3 листопада мають намір провести акцію протести біля будинку Верховної Ради протесту з вимогою розпуску парламенту громадські організації й профспілки, що ініціювали проведення безстрокової всеукраїнської громадської акції «Вперед!».

В міліції створять спецзагін по екстремістам

Опублікував Psihh | Новини, Україна | неділя 6 Листопад 2011 15:05 |71 переглядів
При управлінні по боротьбі з організованою злочинністю  МВС України планує створити підрозділ по боротьбі з екстремізмом.  Про це повідомило джерело в парламентському комітеті з питаннь боротьби з організованою злочинністю та корупцією.
Чим точно буде займатись цей підрозділ і якими повноваженнями він може бути наділений,поки не відомо. Однак джерело припускає, що створення «антиекстремістського» підрозділу може бути пов_язане з недавньою заявою президента Віктора Януковича про скупівлю зброї і підготовці  нападів на органи влади,як повідомив Корреспондент

При управлінні по боротьбі з організованою злочинністю  МВС України планує створити підрозділ по боротьбі з екстремізмом.  Про це повідомило джерело в парламентському комітеті з питаннь боротьби з організованою злочинністю та корупцією.Чим точно буде займатись цей підрозділ і якими повноваженнями він може бути наділений,поки не відомо. Однак джерело припускає, що створення «антиекстремістського» підрозділу може бути пов_язане з недавньою заявою президента Віктора Януковича про скупівлю зброї і підготовці  нападів на органи влади.
http://mignews.com.ua/ru/articles/91782.html

У Торезі спалили BMW прокурора

Опублікував markovicans | Новини, Україна | неділя 6 Листопад 2011 14:14 |50 переглядів

Симптоматичний випадок стався в місті Торезі Донецької області. Іномарку співробітника обласної прокуратури невідомі підпалили прямо у дворі його будинку, де і був припаркований автомобіль.

Подробиці повідомив сьогодні керівник торезького міського відділу міліції підполковник Артур Лихоліт. Оперативники відпрацьовують зараз декілька версій події, але основною з них є навмисний підпал, пише 062.ua

Тут варто зазначити, що іномарка чиновника згоріла повністю і відновленню не підлягає. Лихоліт уточнив при цьому, що «автомобілі потерпілого з незавидною регулярністю потрапляють під так звані «наїзди».

Чотири роки тому, в 2007-м, автомобіль прокурора був навмисне кимось пошкоджений. Подібна ситуація повторилася з іномаркою цього ж співробітника органів у минулому році, а тепер ось і взагалі- спалили.

Схожий випадок стався, нагадаємо, нещодавно в Маріуполі. В останній день жовтня близько десятої години вечора у дворі будинку по вулиці Карла Лібкнехта в Жовтневому районі міста спалахнув автомобіль Volvo. Машина, що також згоріла вщент, належала співвласнику однієї з великих фірм приморського міста.

Джерело – nk.org.ua

Не помиліться у виборі …

Опублікував markovicans | Аналітика, Новини, Публікації, Україна | неділя 6 Листопад 2011 13:34 |33 переглядів

Джонатан Свіфт якось зауважив: «Власне кажучи, далеко не всі живуть сьогоднішнім днем. Більшість готується жити пізніше ». Автора знаменитого «Подорожі Гулівера» ні як не можна звинуватити у прихильності до комуністичних ідей, які базувалися виключно на мріях про «світле майбутнє». І, тим не менш, навіть в ті часи і в іншому співтоваристві люди в основному сподівалися на перспективу.

Значить віра в світле майбутнє закладена в людині споконвічно. Виходить, будь-яка нова влада має кредит довіри, закладений в людській природі. Питання лише в тому, як ця сама влада зможе їм розпорядитися.

Те, що відбувається сьогодні як з боку правлячого режиму, так і з боку опозиції є не що інше, як консервація стану занепаду. Боротьба з Москвою за зниження ціни на газ, вступ до ЄС, виправдання політологами «сидіння на двох табуретках» –  все це всього-на-всього продовження агонії двадцятирічного існування незалежної України. Блага, МВФ зі скрипом видасть черговий транш і все повернеться на круги своя. Життя налагодиться …. Коли бідні бідніють, а кількість мільйонерів за рік подвоюється.

В історії країни, несподівано, раптом випав шанс все змінити на краще, але на превеликий жаль, дотепер залишається не потрібним.

Але не будемо про сумне.

Існує таке припущення, що реформи починаються тільки тоді, коли у держави закінчуються гроші. А тому всілякі подачки для держави в нинішньому положенні тільки продовжують її митарства.

Безумовно, можна жити, як жили і нічого при цьому не змінювати. Все перекласти на плечі найбільш малозабезпечених верств населення. Оскільки це найчисленніша і дисциплінована частина суспільства, і тільки вона здатна закривати дірки в бюджеті. Позбавлення всіх пільг, підвищення оплати ЖКГ, примусове встановлення лічильників, підвищення ціни на газ і все в тому ж напрямку. Можна і на сіль спробувати податок організувати. Сценарій старий як світ. Нічого нового. Ось тільки безболісний шанс перетворень дарує історія ой як не часто.

Пошук резервів всередині держави, минаючи малозабезпечені верстви населення, ось основне завдання будь-якого уряду, а тим більше опозиції.

У Радянському Союзі все закладалося з десятикратним запасом. Що в економіці, що в політиці. Любили радянські люди розмаху. Ось звідси і резерви.

Країна не має історії первісного нагромадження. Тільки в складі. Вивалившись зі складу Союзу після вечірки в Біловезькій Пущі, і прихопивши наявне на даний момент майно, швиденько розкидали його по олігархам. І на сьогодні країна крім боргів, люб’язно наданих попередніми урядами, більше нічого не має.

Адже період первісного накопичення грошових коштів на планеті закінчений. А економіка теж створювалася в складі, а не під потреби країни і початкові накопичення, – що дісталося.

Тому в економічному плані країна, перш за все, гостро потребує інвентаризації згідно необхідності і часу.

Наступним кроком могла б стати реконструкція політичної системи. І скасування Рад всіх рівнів як основне завдання модернізації.

Якщо хто не знає або призабув, не гріх би і нагадати. Ради уповноважених депутатів як органи робочого самоврядування стихійно виникли в ході першої російської буржуазно-демократичної революції 1905-1907 років в місті Іванові-Вознесенську. Нині Іваново.

І взагалі в житті багато парадоксів. Справа Леніна живе як би того не опиралася певна частина суспільства. Пам’ятники Леніну знести, а ось Ради ним же помічені як паростки народовладдя, живуть і процвітають.

Після ста з гаком років Ради себе вичерпали повністю, перетворившись на ще один бюрократичний апарат, що копіює діяльність державних органів. Партійні функціонери – основний контингент у складі будь-якої ради. Ні яким народовладдям там навіть не пахне і близько. Не пахне ним і в тому ладі під назвою капіталізм куди так наполегливо намагаються прилаштувати країну її керманичі.

Не є винятком і Верховна Рада. Ну, про її діяльність вже стільки сказано-переказано, що повторюватись в черговий раз, немає жодного сенсу. Орган то законодавчий і вище його тільки бог. Виходить сам собі і командир, і начальник штабу. А при низькій політичній культурі депутати просто зобов’язані плювати на закони ними ж і написані.

Телеканал «Рада» демонструє, напевне від ностальгії, засідання парламенту десяти- і більше річної давності. І раптом ба, знайомі всі обличчя. Щоправда, молодший. Так ось хто приймає закони десятиліттями, а країна котиться вниз. Нарешті дізналися своїх героїв.

Більше того журналісти порахували що прийняття одного закону в 2011 році обходиться платникам податків в 2,3 млн. гривень. Дороге задоволення все-таки, ця законодавча творчість.

Для зміни цих політичних старожилів є тільки один засіб. Мораторій на діяльність ВР строком десь років 5, ось тільки тоді можна очікувати зміни осіб у політичному бомонді. Більше того, історична наука стверджує, що без законодавчої влади традиційні суспільства можуть існувати століттями. А щоб суспільство не забуло про політику взагалі, досить буде Шустера та Кисельова.

Тільки від скасування Рад, вивільнених коштів вистачить не тільки платити за газ за формулою підписаного Тимошенко контракту, але і прикупити мабуть весь «Газпром».

Але з такими проблемами стукають у двері Євросоюзу напевно передчасно. Адже не можна зробити крок в капіталізм з повним набором соціалістичних дрібниць. Таких як, наприклад «пільги» або «безкоштовно». У нього свої закони дещо відмінні від законів суспільства, яке дружно розвалили.

Виходить, щоб привести суспільство у відповідність, потрібен перехідний період. А от саме тут і виникає основне питання. Або ми занурюємося в пучину капіталізму, або ми, використовуючи досвід, накопичений при соціалізмі, будуємо абсолютно нову державу.

Хто на нього зможе відповісти?

Джерело – hvylya.org

У Сирії все більше людей виходять на протести

Опублікував Psihh | Новини | неділя 6 Листопад 2011 13:05 |4 переглядів

Масштабні акції протестів тривають на вулицях сирійських міст після молитви у святковий для мусульман день Ід-аль-Адха.

Протести почалися на вулицях другого за величиною сирійського міста та економічного центру — Алеппо.

У місті Дер’а, який став епіцентром антиурядових виступів у березні, сили безпеки намагаються розігнати демонстрацію пострілами в повітря. Акції протесту очікуються і в ряді інших сирійських міст.

Тим часом напередодні сирійські правозахисники повідомили про загибель 28 людей внаслідок зіткнень з силами безпеки в місті Хомсі. Таким чином, за даними опозиції, кількість загиблих із початку народних виступів в березні зросла до 3,8 тисячі людей.
http://24tv.ua

Сторінка 10 з 191« Перша...678910111213141550100150...Остання »
soccerine Wordpress Theme