Причина 1. Втрата назвою інституту зв’язку з етимологією терміну.  З латинської термін «militia» перекладається як «озброєний народ».Відповідно міліцією іменувалось громадянське ополчення, яке набиралось з місцевих жителів у зв’язку із загрозою військової агресії. Тобто сама назва «міліція» є більш підходящою для збройних сил, адже під цим терміном розумілось народне ополчення. Чому ж так прижилась ця невідповідна назва? Це напряму пов’язано з революційними подіями 1917 року в Російській імперії, коли вірні царському режиму інститути жандармерії та поліції намагались замінити загонами озброєних добровольців. Проте, після закріплення радянської влади на теренах імперії, а також з подальшою бюрократизацією більшовицької влади, міліція перетворилась у державну службу і отримала поліційні функції, а назва лишилась, щоб символізувати «близькість до народу». Тому, хоча б заради справедливості і юридичної відповідності, даний інститут виконавчої влади мусить бути перейменований в «поліцію», так як це було зроблено в Російській Федерації.

Причина 2. Історична спадковість. Так склалось, що МВС України є фактичним наступником радянського інституту ЧК-НКВС. Обидві структури «відзначились» під час придушення антибільшовицьких повстань та боротьбою з партизанами. Пік цієї боротьби настав в другій половині 40-х років минулого сторіччя, коли УПА відкрила свій власний антибільшовицький фронт на Західній Україні. Можливо сьогодні комусь це здається звичайною формальністю, проте ця історична формальність дає можливість логічно зрозуміти надмірну жорстокість, яку демонструють співробітники міліції під час розгону мітингів патріотичних сил та акцій націоналістів. Тому цілком логічним є брутальний і жорстокий напад спецпідрозділу МВС «Беркут» на активістів на прихильників ВО «Свобода» в Умані, який завершився півсотнею незаконно затриманих і навіть серйозно травмованих. Суть проста і чітко зрозуміла – продовжувачі «священної» справи НКВС та МДБ і сучасні однодумці Степана Бандери зроблені з різного матеріалу та елементарно не переносять одне одного на дух.

Причина 3. Втрата свого початкового призначення. Згідно законодавства, пріоритетними завданнями міліції в Україні є захист прав та свобод, життя та здоров’я громадян і т.д. і т.п. Але в реальності справи виглядають зовсім інакше. Українська міліція успадкувала з радянських часів командно-адміністративний метод роботи за принципом «максимум розкритих злочинів за мінімум часу». Тому «захисники прав та свобод» сьогодні займаються тим, що катують у відділках соціально незахищених громадян або пресують «неблагонадійний елемент», вибиваючи протиправні свідчення, або змушуючи під тортурами брати вину за злочини осіб, які не мають до них жодного відношення. На місцях співробітники міліції досить часто самі «кришують» кримінальний елемент та отримують свій процент від наркоторгівлі (згадати хоча б справу ніжинських боксерів). Найстрашніше, що всі про це знають і ні для кого це не є секретом. Соціологічні показники свідчать про те, що значна частина громадян боїться міліції більше ніж кримінальних авторитетів. Державні органи, які в свою чергу повинні контролювати законність дій міліції, теж давно забули про своє призначення.

Спецпідрозділи МВС мають інше завдання – захищати представників влади та адміністративні будівлі від незадоволених існуючою політикою. Екіпіровані на зразок середньовічних лицарів, двохметрові співробітники спецпідрозділу «Беркут» здатні розігнати практично будь-який мітинг чи акцію «незадоволених» – будь то опозиціонери, пенсіонери, афганці, чи лікарі. При цьому методи і ставлення до мітингуючи зазвичай є однаковими. Чудові фізичні дані та низький рівень інтелекту вищезгаданих співробітників МВС всебічно цьому сприяють. Досить цікавою тут є думка експерта Юрія Романенка http://hvylya.org/news/exclusive/13633-militsija–rod-okkupatsionnyh-vojsk-kotoryh-nenavidit-vse-naselenie-ekspert.html.

Причина 4. Непрофесійність. Нажаль, іноді виникають ситуації, коли міліціянтам доводиться зіштовхуватись з реальними злочинцями, які мають зброю і вміють нею користуватись. Багатьом громадянам добре запам’ятався недавній випадок в Одесі із затриманням російських кілерів. Для тих, хто встиг призабути нагадаємо – коли інспектор ДПС зупинив машину, в якій знаходилось троє підозрюваних, група бійців спецпідрозділу «Беркут» здійснила спробу їх затримання. Проте, підозрювані виявились кмітливішими і першими розпочали стрільбу, внаслідок якої змогли покинути місце затримання. Втрати з обох сторін жодним чином несумісні – четверо поранених і двоє вбитих співробітників МВС проти одного пораненого кілера.

Проте, на цьому «успіхи» української міліції не завершились. Коли згадана злочинна група була виявлена та оточена в одному з одеських будинків, тоді правоохоронці зуміли перетворити операцію по затриманню в епічне дійство, яке могло б стати чудовим сюжетом для нового вітчизняного бойовика. Для участі в операції було стягнуто спецпідрозділи місцевого МВС («Беркут» і «Сокіл» ) та київської СБУ («Альфа»), щоправда бійцям «Беркуту», які напередодні встигли «відзначитись», довірили лише внутрішнє очеплення. Було здійснено цілий ряд невдалих спроб штурму будівлі із застосуванням димових шашок. Аргументуючи свої дії бажанням запобігти нових жертв серед особового складу міліції, спецназ застосував гранатомети та міномети, з яких, для більшого ефекту, стріляли кумулятивними снарядами, які призначені для знищення бронетехніки та фортифікаційних споруджень. Прагнучи запобігти нових втрат серед оперативників, вочевидь ніхто не задумався про можливі втрати серед цивільного населення, яке вирішено було не евакуйовувати. Для більшого ефекту навіть підігнали БТР. Проте, навіть за таких умов, оточені спробували втекти, і одному з них це вдалося. Обстріл будівлі з гранатомета спричинив пожежу, і на додачу до міліції довелось залучати до операції ще й пожежників. При спробі нейтралізації одного з кілерів, снайперська куля влучила в капот цивільної машини, сильно пошкодивши її. За500 метріввід місця подій ходили трамваї, заповнені пасажирами. Все це не завадило оперативникам високо оцінити свої дії.

Такий стислий огляд операції спецпідрозділів МВС-СБУ викликає цілу низку претензій і запитань. Якщо злочинці встигли «зарекомендувати» себе на теренах СНД, зуміли нанести втрати правоохоронним органам, та мали значний арсенал, то чому перед операцією не подбали про безпеку мешканців? Як можна було застосовувати стрільбу кумулятивними снарядами в густонаселеному міському районі? В кінці-кінців, якщо міліція застосовує в спецопераціях гранатомети, міномети та БТР, які входять до армійського арсеналу, то виникає питання про саму доцільність існування вищеназваних спецпідрозділів МВС. Адже з таким самим успіхом можна було долучити до операції армійський підрозділ, який би теж застосував гранатомети і підігнав важку техніку. Виникає враження, що в майбутньому у склад операції з ліквідації злочинців силами МВС включатимуть килимові бомбардування населених пунктів, де виявлятимуть підозрюваних. Все це призводить до невтішних висновків.

Висновок. В результаті системного аналізу ми маємо принаймі 4 причини, які доводять недоцільність існування інституту міліції. Першим кроком має стати відповідність назви даного органу його суті та завданням. Хоча, звісно всі прекрасно розуміють, що ніякі косметичні оновлення, без фундаментальних змін (по прикладу Грузії) нічого суттєвого не внесуть.

Також, оновлений поліційний апарат має розірвати всі формальні та фактичні зв’язки з радянськими репресивними органами. Існує маса прикладів, коли в кабінетах співробітників МВС помічали портрети Дзержинського, Ягоди та інших історичних «діячів». Так само як свого часу післяреволюційні органи позбулись будь-якого формального зв’язку з царським минулим, так само оновлений поліційний інститут України має позбавитись будь-якої радянської спадковості.

Оскільки сучасний інститут міліції забув про свої завдання та призначення, і став винятково репресивним апаратом по відношенню до власних громадян, а отже, втратив зв’язок з народом, став розплідником корупціонерів та моральних виродків, тому надалі є недоцільним його фінансування з державного бюджету. Якщо цей інститут виконує роль приватної охорони чиновників та депутатів від власного народу, то відповідно і фінансуватись повинен з кишені вищезгаданих осіб.

Маючи достатню кількість прикладів із життя, які доводять некомпетентність та професійну нездатність української міліції, а саме у сфері захисту життя, здоров’я, та  прав громадян, можна робити висновки про необхідність створення альтернативного народного інституту. Відповідно помпезну операцію по знешкодженню групи кілерів в Одесі із застосуванням армійської зброї та бронетехніки, можна розцінювати, як демонстрацію сили, яка може бути в будь-який момент застосована проти власного народу. Прогресивне зростання кількості незадоволених діями влади, та постійне загострення політичної ситуації чудово сприяє таким невтішним прогнозам.

Тому загальні дії по якісним змінам в інституті міліції мають вилитись у повному оновленні особового складу та фундаментальних реформах, які призведуть до реалізації справжніх завдань цього органу, та очистять його від корупції і тяжкої історичної  спадковості. Але, оскільки на сьогоднішній день владу не цікавлять подібні реформи та не відповідають самій її сутності, то ситуація залишається невтішною. І саме у зв’язку з цим громадяни мають взяти ініціативу у свої руки і докласти максимальних зусиль до створення добровільних загонів народної міліції, завданням якої буде громадський самозахист, а також активні дії, які змусять владу погодитись із правом громадян на володіння вогнепальною та холодною зброєю задля захисту власного життя та конституційних прав.

Друг Вітовський

Про мітинг протесту, що планується на у вівторок к Донецьку, Deutsche Welle повідомив керівник донецького обласного відділення всеукраїнської організації «Ніхто крім нас» Олег Шуляк. Він також повідомив, що на мітинг збиратимуться не тільки чорнобильці, а представники різних громадських організацій та незахищених соціальних груп зі всієї України. За словами Шуляка, у вівторок громадські активісти та учасники голодування разом з юристами вирішують, як далі будуть діяти у зв’язку з недільною трагедією.

Передбачена трагедія

Спостерігаючи за діями влади проти акції протесту чорнобильців, можна було передбачати, що рано чи пізно станеться такий трагічний випадок, сказав в коментарі Deutsche Welle керівник правозахисної організації «Донецький меморіал» Олександр Букалов.  «Трагедія показала, що  влада не вміє розмовляти з людьми, які захищають свої права, окрім як застосовуючи силу. При цьому,  будь-які посилання на рішення про заборону акції з метою забезпечення якоїсь міфічної безпеки – є не більше ніж завуалювання нездатності компетентно вирішити цю проблему», – каже правозахисник. Треба  ретельно розслідувати всі обставини цієї трагедії, адже правоохоронці нерідко  застосовують силу, там де вона невиправдана, зазначив Букалов.

Сила – єдиний аргумент влади

Цих трагічних подій можна було уникнути, якщо б місцева влада могла б виступити ефективним посередником між протестною групою і центральною владою, каже в інтерв’ю Deutsche Welle заступник керівника Громадської ради при облдержадміністрації Олександр Клюжев. Утім, на його думку, влада не має демократичних механізмів врегулювання соціальних конфліктів та соціальних протестів. Безумовно, всі небайдужі сили, починаючи з громадських організацій та закінчуючи політичними партіями, мають зайняти принципову позицію: проведення розслідування, встановлення людей, які спровокували трагедію, зазначає Клюжев.

У даному випадку, каже представник громадської ради, протистояння і трагедія стала публічним фактом. Але насправді кожен громадянин дуже часто зіштовхується з необґрунтованими і протиправними діями правоохоронних органів. І найбільша трагічність цієї ситуації в тому, що українське суспільство звикло до таких подій. «Зараз влада думає, що вона може всі проблеми вирішити за допомогою сили. І такий політичний контекст вчорашніх подій  – влада впевнена, що  крім сили не має інших аргументів», – зазначає Олександр Клюжев.
http://www.dw-world.de